Дитина рве книжки

Опубликовано: 29.09.2018

видео Дитина рве книжки

В. Яворівський. Мішень (Аудіокнига)

Побачивши в черговий раз пошарпану дитячу книгу, батьки засмучуються, адже не так вони собі уявляли освітній ігровий процес. Найчастіше такі вчинки сприймаються на інакше, ніж пустощі, протест чи банальна шкідливість. Чесно кажучи, ніяких інших думок у мене при вигляді такої картини не виникало. Звичайно, карати піврічної дитини (а знайомити малюка з невеликими книжками з дуже щільного картону я почала з цього віку) за відірвані сторінки або покусані тільки зубками, що прорізаються куточки сенсу не було, але і миритися з такою поведінкою мені не хотілося. Купивши чергову дитячу книжку, я спостерігала за цими знущаннями ще півроку, намагаючись мінімізувати шкоду, постійно пояснюючи, що «книжці боляче». Але явних зрушень не спостерігала. Якби я тоді знала про деякі нюанси, то і ставилася б до процесу псування книг по-іншому. А достатньо було ознайомитися з порадами дитячих психологів, які доступно пояснюють причини такого варварського, на перший погляд, поведінки малюків по відношенню до книг.



Навіщо діти рвуть книги?

На думку багатьох психологів, які спеціалізуються на дошкольниках, процес псування книги – це акт творіння. Здивовані? Як можна співвіднести клаптики паперу, яка ще недавно була новенькою книгою, з процесом творіння? Справа в тому, що до однорічного віку діти починають ідентифікувати себе, відокремлювати своє «я» від мами і тата. І, повірте, для однорічної дитини це вкрай важливе відкриття, а воно підтверджується тим, що він сам, своїми руками може залишати сліди на предметах. Дитина таким способом освоює принцип «дія – результат». Саме тому карати дитину за псування книг не можна. Якщо вам так дороги дитячі книги, в ранньому віці читати їх необхідно з дитиною, щоб він не міг зіпсувати їх. А ще краще надати йому прочитаний журнал з яскравими ілюстраціями, який він може в прямому сенсі зачитати до дірок. Запам’ятайте, спроби розірвати книжку в шестимісячному віці є важливим процесом пізнання властивостей паперу. Малютка перевіряє, як легко її можна порвати, які при цьому видаються звуки, який її смак і т. д. У цьому пізнавальному процесі беруть участь дитячий слух, смак, дотик і зір.


Морковь довела ребенка до мата

Ближче до полуторагодовалому віком бажання рвати книжки пропадає, але тепер вже дитину цікавлять олівці і фломастери, якими можна вносити до книги корективи. Різноманітні каракулі і плями, якими малюк «прикрашає» книгу – це черговий етап дорослішання. Таким чином, дитина порівнює свою «творчість» з тим, що намальовано в книзі. Психологи стверджують, що саме в цьому віці дитина з вашої згоди і дозволу сіє ті зернятка, які в підлітковому віці можуть прорости в справжній талант. Звичайно ж, чекати від такої дитячої творчості блискучих результатів в ранньому віці не варто. Батькам слід запастися терпінням і виявляти до рисунків малюка, які іноді взагалі ні на що не схожі, повагу. Знову ж таки, дитячу книгу можна замінити звичайною розфарбуванням чи листами кольорового паперу. До речі, за цим малюнкам можна виявляти проблеми, які хвилюють вашої дитини. Приміром, замальовані особи деяких персонажів книг явно свідчать про те, що малюк до них ставиться з побоюванням. Дитина всіма силами намагається прибрати їх з казки. Такий акт є підготовчим етапом до створення власних історій, перероблення казок на свій лад. Іноді і півторарічні діти продовжують рвати книжки, але в цьому віці їх не цікавить смак і звуки, а можливість змінювати світ. Так, так! Маленькі дослідники освоюють поняття цілого та частини, розвиваючи свій інтелект.


Смішні ситуації, діти, тварини, приколи

чи Потрібні обмеження?

Звичайно ж, мама може закрити очі на псування книг, надавши дитині повну свободу дій. Але чи правильно це? Я пам’ятаю себе з самих ранніх років, і мама вчила дбайливо ставитися до книг. Невже сучасні методики виховання позбавлені цього пункту? Не думаю. На мою думку, дитяче творчість повинна мати низку обмежень, які підуть йому на користь. По-перше, маленька дитина швидко втратить інтерес до книги, якщо вивчати її він буде наодинці. Якщо мама приєднається до захоплюючій грі, то і книга залишиться неушкодженою, і дитині буде цікавіше. Навіть якщо у вашій присутності чадо робить спроби порвати книгу, необхідно спокійно пояснювати йому, що не можна рвати книгу, в якій так багато цікавого.

Признаюсь не завжди пояснення дитини задовольняли, тому доводилося особливо цінні для мене книги замінювати листами звичайного паперу, журналами або розмальовками. Кілька разів ми з ним з азартом розривали на дрібні частини столові серветки. Малюк отримував неймовірне задоволення від процесу. Приблизно у трирічному віці я вже зі спокійною душею надавала синові будь-яку книгу, тому що він твердо засвоїв, що можна рвати, а що слід поберегти. Що особливо мене порадувало, так це те, що вів себе так, він не через страх бути покараним, а тому що розумів, що рвати книги не можна.

До п’ятирічного віку дитина вже навчилася доглядати за своїми книжками. Якщо він виявляв надорвавшуюся сторінку або розпатланий палітурка, ми брали клей і «лікували» книгу. Сьогодні мій син – першокласник, і я твердо впевнена, що в кінці навчального року його підручники неодмінно опиняться на класній виставці, яку влаштовує його перша вчителька.

Напевно, ви не раз стикалися з тим, що діти, незважаючи на всі вмовляння, попередження і заборони, вперто продовжують займатися шкідництвом книг. Очевидно, що це не прояв шкідливості, а прихована психологічна проблема. Цілком можливо, що таким способом дитина висловлює свою незгоду з батьками, демонструє протест. У цьому випадку необхідно думати не про збереження книг, а шукати справжню проблему, яка мучить дитину.

rss